Цена 1 часа рабочей силы, как правило снижается.

Материал из m-17.info

Текущая версия на 11:38, 26 мая 2011

в порядку ч.1 ст.27 КПК України

СКАРГА
приватного обвинувачення

Самоуправно проігнорувавши вимоги ст.41 ч.1 КПК України, стосовно обов'язковості винесення постанови про визначення підсутності Голова Апеляційного суду м. Києва Чернушенко А.В. самоправно дозволив голові Голосіївського районного суду м. Києва Первушиній О.С. та судді Голосіївського районного суду Дідику М.В. відмовитись виконувати вказівку Апеляційного суду м. Києва та розглядати скаргу приватного обвинувачення, не проводити судового засідання та самоправно повернути справу, без винесення постанови у передбачений кримінально-процесуальним законом спосіб.

Такі самоуправно самоправні (ст.186 КУпАП, ст.356 КК України) дії Голови Апеляційного суду м. Києва Чернушенко А.В. заподіяли мені моральну шкоду, яку я оцінюю в 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень.

На протязі останніх трьох місяців, особа, що називає себе начальником карного розшуку Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві Саржан Володимир Володимирович та старший оперуповноважений Баранюк Вадим Павлович, самоправно, з порушенням законодавства, цілеспрямовано, створюють відносно мене склад кримінального злочину.

Підставами для обвинувачення є:

• Переслідування мене численними вимогами з'явитись для дачі показів без надання відповідної повістки;
• Погрози мені “вжиттям заходів” для створення кримінальних злочинів;
• Укривання та замовчування факту відсутності події та складу злочину;
• Докладання всіх можливих зусиль для штучного створення відсутньої події та відсутнього складу злочину, та винесення, в подальшому незаконних та неправосудних рішень та постанов.
• Баранюк В.П. вимагає від мене грошові кошти для сплати за якийсь зуб невстановленій особі.

Перед наданням пояснень та свідчень стосовно питань начальника карного розшуку Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П. необхідно переконатись у тому, що мені дійсно відомі доводи за якихось заяв, про що особа та свідок може нічого і не пам'ятати, та чи дійсно дані отримані про особу, що їй відомі обставини, які відносяться справи та ці дані про особу отримані законним шляхом ч.1 ст.68 КПК України. Чи не є особа яку викликають особою яка не підлягає допиту в порядку ст.69 КПК України, чи особою до якої застосовується особливий порядок визначений ст.168-169 КПК України, чи встановлено осіб яким щось відомо, підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого ч.1 ст.167 КПК України, які можуть бути визнані відповідними учасниками процесу за ст.32 КПК України лише після порушення кримінальної справи або наявності відповідної постанови, та з додержанням порядку виклику та допиту свідків зазначеного в ст.ст.166-169, 303-307 КПК України.

В ч.1 Ст.373 КК України чітко визначено що примушення надавати пояснення та показання при допиті шляхом незаконних дій з боку особи, яка проводить дізнання або досудове слідство забороняється і тягне за собою кримінальну відповідальність.

Відомо, що, начальник карного розшуку Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П. викликають мене за невідомою заявою та справами — бажають здійснити допит з тиском, обмежуючи та порушуючи мої права, визначені у ст.ст. 21, 22, 24, 28, 29, 32, 33, 34, 40, 41, 54, 57, 59, 63, 64, 68 Розділу II Конституції України та норм ст.69-1 КПК України зокрема ст.373 КК України щодо примушення надання пояснень і показів (тиску) тягне за собою фальсифікацію матеріалів:

1.ігнорують норму ч.2 ст.118 КПК України, де вказано про обов'язок слідчого особисто проводити всі слідчі дії, а не доручати проведення опитування і допитів іншим особам;

2.начальник карного розшуку Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П. не надають мені своє посвідчення при розмові з ними коли вони при виконанні повноважень (для ідентифікації громадянами або свідками начальника карного розшуку Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П. та перевірки чи це саме вони). Свідку Жугіна С.А. вдалось переписати їхні прізвища та посади з їх посвідчень за моєї відсутності;

3.законність дій начальника карного розшуку Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П. сумнівна і інформація, яку він отримає як правило використовуються проти осіб які їх надали;

Відповідно до ст.135 КПК України: «Поважними причинами неявки обвинуваченого (свідка) до слідчого в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання повістки, хвороба та інші обставини, які фактично позбавляють його можливості своєчасно з’явитися до слідчого».

Я, як законослухняний громадянин повідомляв те, що прийти пішки до вказаного начальника карного розшуку Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П. не можу з наступних поважних причин та обставин, які добре їм відомі:

1. Начальник карного розшуку Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П. перед бажанням отримати покази (письмовий доказ) намагаються сфабрикувати надумані обставини для порушення відносно мене кримінальної справи.

2. Начальник карного розшуку Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П. також не повідомляють мені, особам і свідкам права, передбачені чинним законодавством, як свідків, викладені в Ст.69-1 КПК України. Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П. навіть не повідомляють осіб про їх правовий статус.

3. Не вказується, не роз'яснюється, як свідкам доїхати до слідчого міським транспортом, якщо це потрібно, як передбачено п.9 ч.1 Ст.69-1 Кримінально-процесуального Кодексу України.

4. Не роз'яснюється, хто та коли відшкодує витрати на проїзд до цього начальника карного розшуку Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П. згідно п.9 ч.1 Ст.69-1 КПК України, і коли був останній раз відшкодування витрат за їх викликом.

5. Особам, яких начебто допитують Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П. не повідомляється у зв’язку з чим вони допитуються та на якій підставі вони допитуються.

6. Не додається переліку обставин, які цікавлять Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П.

7. Начальник карного розшуку Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П. добре розуміють та усвідомлюють що всі відомості, які вони отримують, необхідно вважати як докази отримані під примушенням (захоплені Саржаном В.В. та о/у Баранюк В.П.) ворожим до осіб шляхом, тиснуть та безпідставно погрожують кримінальним переслідуванням, шляхом незаконних дій дізнання та досудового слідства згідно Ст.373 КК України, так як на використання показів в якості доказів по матеріалах дізнання і справ громадяни згоди як правило не надають. В зв’язку з цим наголошую, що мною не надано згоди на отримання оперуповноваженим ніяких документів.

8. Начальник карного розшуку Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П. вчиняють тиск на громадян, переслідують їх на приватному автомобілі за власні кошти, використовують власне пальне, плутають приватні стосунки з офіційними, не маючи підстав для здійснення допитів в якості осіб за заявами і свідків, з метою залякування та отримання показів шляхом примусу (примушення) є владою в Святошинському районі. Це є доказом відсутності добровільних свідчень громадян і свідків та відсутності добровільних пояснень.

Наявність тиску від органів дізнання та досудового слідства, для отримання доказів під примушенням зазначено в ст.373 КК України, коли громадяни не йдуть в напрямку не бажаному для них. Це є доказом відсутності добровільних свідчень громадян, та проява особистих злочинних та матеріальних інтересів начальника карного розшуку Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П. при відсутність всебічності, об'єктивності та законності їх дій та наявності самоправства в їх діях.

9. Процесуальний порядок отримання доказів не додержується, ніде не зазначається, що доказами по справам можуть бути свідчення певних осіб. Про це вказано стр.998 абзац 2, Науково-практичного коментарі до КК України ISBN 966-8074-77-7, за редакцією доктора юридичних наук, професора Мельника М.І., “Юридична думка”, 2007.

10. Згідно Тлумачного словнику української мови ISBN 966-7173-13-5, Рекомендованого Міністерством освіти України листом № 1034 від 21.07.1998р., “Аконіт” 2003., «свідок – людина що була присутня при якій-небудь події, пригоді й особисто бачила що-небудь;» та ст.68 КПК України, про події, в який час, та що можливо бачити жодних документів не надсилається. Якщо оперуповноважений проводить дізнання він повинен шукати того, кому щось відомо про подію, яка трапилась в конкретний час та яку можливо бачити, виконуючи громадянський обов'язок правдиво довести до Суду. Замість цього надають громадянам які не мають відношення до заяв про злочини і кримінальних справ, виклики, з метою штучно складати справи на будь-яких паперах, будь-якими фальсифікованими виготовленнями.

Громадянам не надається можливості ознайомитись зі змістом ст.384 КК України коли вони не бажають нести відповідальність за використання дізнанням і слідством їх показів на користь дізнання та слідства як сторони справи і навіть на це не мають бажань.

У Науково-практичному Коментарі КПК України ISBN 978-966-373-227-5 за редакцією Голови Верховного Суду Маляренка В.Т. Юрисконсульт, 2007. На стр.217 в параграфі 7-м зазначено: «Якщо ж він (свідок) не дає показання через те, що йому нічого не відомо у справі або він не пам’ятає якихось важливих для слідства обставин, це не може розцінюватися як відмова давати показання.».

Чому громадян не запитується чи пам'ятають вони щось про те у зв'язку з чим допитуються і не вказується на те що якщо вони не пам'ятають це не може розцінюватись як відмова давати показання.

Приховується зміст ч.2 Ст.385 КК України, коли не підлягає кримінальній відповідальності особа за відмову давати показання під час провадження дізнання, досудового слідства або в суді щодо себе, а також членів її сім’ї чи близьких родичів, що також роз'яснено на сторінці 266 абзацу 2, Коментаря до Конституції України ISBN 966-539-412-6 “Видавництво А.С.К., 2003.

В більшості випадків, документи, які укладені начальником карного розшуку Саржан В.В. та о/у Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві Баранюк В.П. мають ворожий характер для громадян, матеріали з обвинуваченнями складаються будь-яким шляхом з чисельними самоправними фальсифікаціями, га які судді взагалі не беруть до уваги, залякані владою ст\у Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві Саржан В.В. та Баранюк В.П.

Той шлях безкарності, який обрано начальником карного розшуку Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П. після призначення їх на посади, не надає користі суспільству, оскільки кримінальне законодавство не передбачає очікувань з недобрими намірами, та отримання показів під тиском на громадян з приховуванням їх прав користуючись необізнаністю та залякуванням кримінальним переслідуванням і порушенням кримінальних справ. Начальник карного розшуку Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П. тільки іноді нагадують громадянам ст.63 Конституції України та про зміст всіх норм кримінально-процесуального закону чомусь забувають повідомити та виконати вимогу ч.3 ст.69 КПК України, і це добре висвітлює особистість їх підходів.

Зі змістом останнього речення ст.28 Конституції України: «Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним чи іншим дослідам.», підтвердженим практикою Європейського суду з прав людини, з якою необхідно ознайомитись начальнику карного розшуку Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П. з врахуванням практики, перед тим як приховувати норми права від громадян і свідків.

Ст.63 Конституції України першим абзац: «Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.»

Всі надані ними покази можуть бути використані щодо них на підставі ст.384 КК України, тому громадянам необхідно вчасно нагадувати в таких умовах користуватись ст.63 Конституції України, а також нагадувати п.6 ч.1 Ст.69-1 КПК України коли вони офіційно можуть відмовитись від показань або пояснень щодо себе, відмовитись повідомляти та показувати те, що слухають їх вуха, бачать їх очі та відчуває мозок.

На протязі двох місяців начальник карного розшуку Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П. мене самоправно переслідували без будь-яких порушених відносно мене кримінальних справ та без надання мені будь-яких документів та, при вчиненні ними злочину, заподіяли мені моральну шкоду, яку я оцінюю в 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень з кожного.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ №2 від 25.01.1974р. “Про судову практику в кримінальних справах, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого” суди повинні забезпечити виконання вимог ч.1 ст.27 КПК України про порушення зазначених справ тільки за наявності скарги потерпілого. В такій скарзі має бути викладено прохання про порушення справи стосовно конкретних осіб, зазначено, в чому виявились їх злочинні дії, викладено місце і час події та наведені докази, що підтверджують вчинення злочину або прохання до суду витребувати такі докази.

Такі відомості в моїй скарзі повністю викладені, а отже, всі вимоги повністю виконані, у відповідності з Постановою ВСУ №13 від 02.07.2004р.

Не зважаючи на це, 11.10.2010р. суддя Святошинського районного суду м. Києва Ясельський Анатолій Михайлович самоправно відмовився розглядати скаргу приватного обвинувачення та, без винесення постанови, направив скаргу до прокуратури Святошинського району м. Києва. Суддя Ясельський А.М. не вів протокол судового засідання.

Голова Святошинського районного суду м. Києва Біда М.А. самоправно дозволила Ясельському А.М. відмовитись розглядати скаргу приватного обвинувачення, не проводити судового засідання та направити скаргу до прокуратури Святошинського району м. Києва без винесення постанови у передбачений кримінально-процесуальним законом спосіб.

Доказом про самоправність є постанова Ясельського А.М., яку він виніс 21.10.2010р., на 10­й день після самоправства скоєного 11.10.2010р.

Розгляд скарги відбувався за відсутністю потерпілого, що є порушенням ч.1 ст.267 КПК України, оскільки вона передбачає, що “Потерпілий під час судового розгляду справи має право: давати показання; заявляти відводи і клопотання; висловлювати свою думку про клопотання інших учасників судового розгляду; давати пояснення з приводу досліджуваних судом обставин справи; подавати докази, задавати питання свідкам, експертові, спеціалістові і підсудним; брати участь в огляді місця вчинення злочину, речових доказів, документів, а в справах, зазначених у частині першій статті 27 цього Кодексу, - підтримувати обвинувачення. Потерпілий може брати участь у судових дебатах”. Потерпілий Ільченко С.С. , був позбавлена можливості подати додатки та докази до поданої скарги, тому висновки суду, викладені в постанові, не відповідають фактичним обставинам справи.

Такі дії судді Святошинського районного суду м. Києва Ясельського А.М. та голови Святошинського районного суду м. Києва Біди М.А. заподіяли мені моральну шкоду, яку я оцінюю в 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень з кожного.

Згідно листа Апеляційного суду м. Києва №32385 від 12.11.2010р. Голові Голосіївського районного суду міста Києва була надіслана вказівка розглядати справу. Справа була призначена до розгляду суддею Дідик М.В.

Не зважаючи на це, суддя Голосіївського районного суду м. Києва Дідик М.В. самоправно відмовився розглядати скаргу приватного обвинувачення та самоправно, без винесення постанови, особисто, в усній формі, повідомив про повернення справи. Суддя Дідик М.В., в порушення КПК України, не вів протокол судового засідання.

Голова Голосіївського районного суду м. Києва Первушина О.С. самоправно дозволила Дідику М.В. відмовитись розглядати скаргу приватного обвинувачення, не проводити судового засідання та повернути справу, без винесення постанови у передбачений кримінально-процесуальним законом спосіб.

Доказом про самоправність є скарга потерпілого Ільченко С.С. від 06.12.2010р.

Розгляд скарги відбувався за відсутністю потерпілого, що є порушенням ч.1 ст.267 КПК України, оскільки вона передбачає, що “Потерпілий під час судового розгляду справи має право: давати показання; заявляти відводи і клопотання; висловлювати свою думку про клопотання інших учасників судового розгляду; давати пояснення з приводу досліджуваних судом обставин справи; подавати докази, задавати питання свідкам, експертові, спеціалістові і підсудним; брати участь в огляді місця вчинення злочину, речових доказів, документів, а в справах, зазначених у частині першій статті 27 цього Кодексу, - підтримувати обвинувачення. Потерпілий може брати участь у судових дебатах”. Потерпілий Ільченко С.С. , був позбавлена можливості подати додатки та докази до поданої скарги, тому висновки суду, викладені в постанові, не відповідають фактичним обставинам справи.

Такі дії судді Голосіївського районного суду м. Києва Дідика М.В. та голови Голосіївського районного суду м. Києва Первушиеної О.С. заподіяли мені моральну шкоду, яку я оцінюю в 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень з кожного.

На підставі викладеного й у відповідності з ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 28, п. 3 ч. 2 ст. 251, п. 5 ч. 1 ст. 253 КПК України, ч. 1 ст. 1167, ч.2, ч.6 ст. 1176 ЦК України,

прошу:

1.Винести постанову Вищого спеціалізованого суду України з цивільних і кримінальних справ про визначення підсудності за ст.38 КПК України за участю потерпілого Ільченко С.С.

2.Занести скаргу до журналу реєстрації кримінальних справ з відзначенням номеру провадження у відповідності до ч.2 ст.16-2 КПК України із забезпеченням неупередженого розгляду справи в порядку п.1 ч.1 ст.16-2 КПК України.

3.Розгляд здійснювати з проведенням аудіо та відео фіксації судового процесу.

4.На попередньому судовому засіданні по справі 1 - _______/2010 викликати потерпілого та обвинувачених Саржан В.В., Баранюк В.П., Ясельський А.П., Біда М.А., Чернушенко А.В., Первушину О.С., Дідика М.В. судовими повістками для вручення скарги приватного обвинувачення /обвинувального висновку/ з з'ясуванням наявності обставин визнання вини обвинуваченими та позачергово розглянути скарги за ст.186 КУпАП.

5.На попередньому судовому засіданні після вручення скарги приватного обвинувачення /обвинувального висновку/ з'ясувати можливість примирення у відповідності до п.25 Постанови ПЛЕНУМУ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ від 02.07.2004 N 13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів".

6.Застосувати забезпечення безпеки у кримінальному судочинстві у вигляді заборони Саржан В.В. та Баранк В.П. переслідування мене численними проханнями з'явитись для дачі показів без надання відповідної повістки, погрозами мені “вжиттям заходів” для створення кримінальних злочинів, укривання та замовчування факту відсутності події та складу злочину, докладання всіх можливих зусиль для створення події та складу злочину, та винесення, в подальшому незаконних та неправосудних рішень та постанов.

7.Винести Постанову про Порушення кримінальної справи за ст.356 КК України відносно громадян Саржан Володимира Володимировича, Баранюк Вадима Павловича, Ясельського Анатолія Михайловича, Біди М.А. та відкрити провадження у справі.

8.Винести постанову про скоєння самоуправства за ст.186 КУпАП Саржаном В.В. відносно ігнорування норм кримінально-процесуального закону.

9.Стягнути з гр. Саржан В.В. на мою користь за цивільним позовом у справі моральну шкоду в розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень, завдану мені при скоєнні злочину Саржаном В.В.

10.Винести постанову про скоєння самоуправства за ст.186 КУпАП Баранюком В.П. відносно ігнорування норм кримінально-процесуального закону

11.Стягнути з гр. Баранюк В.П. на мою користь за цивільним позовом у справі моральну шкоду в розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень, завдану мені при скоєнні злочину Баранюком В.П.

12.Винести постанову про скоєння самоуправства за ст.186 КУпАП Ясельським А.М. відносно ігнорування норм кримінально-процесуального закону

13.Стягнути з гр. Ясельського А.П. на мою користь за цивільним позовом у справі моральну шкоду в розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень, завдану мені при скоєнні злочину Ясельським А.П.

14.Винести постанову про скоєння самоуправства за ст.186 КУпАП Бідою М.А. відносно ігнорування норм кримінально-процесуального закону

15.Стягнути з гр. Біди М.А. на мою користь за цивільним позовом у справі моральну шкоду в розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень, завдану мені при скоєнні злочину Бідою М.А.

16.Винести постанову про скоєння самоуправства за ст.186 КУпАП Чернушенко А.В. відносно ігнорування норм кримінально-процесуального закону ч.1 ст.41 КПК України.

17.Стягнути з гр. Чернушенко А.В.. на мою користь за цивільним позовом у справі моральну шкоду в розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень, завдану мені при скоєнні злочину Чернушенко А.В.

18.Винести постанову про скоєння самоуправства за ст.186 КУпАП Первушеною О.С. відносно ігнорування норм кримінально-процесуального закону.

19.Стягнути з гр. Первушиної О.С. на мою користь за цивільним позовом у справі моральну шкоду в розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень, завдану мені при скоєнні злочину Первушиною О.С.

20.Винести постанову про скоєння самоуправства за ст.186 КУпАП Дідиком М.В. відносно ігнорування норм кримінально-процесуального закону.

21.Стягнути з гр. Дідик М.В. на мою користь за цивільним позовом у справі моральну шкоду в розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень, завдану мені при скоєнні злочину Дідик М.В.

22.Під час підготовки справи до судового розгляду вирішити питання про виклик до суду свідків:
Жугіна Світлана Анатоліївна – м. Київ, вул. Жолудєва 6д.
Сорока Валентин Олегович – м. Київ, вул. Жолудєва, 6д.
Годинська Катирина Леонідівна – м. Київ, вул. Якуба Коласа, 27а.

23.Вищій спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ надіслати поштою постанову, винесену головою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у відповідності до ст.38 КПК України.

24.Вищій спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ надіслати поштою роздруківку з інформацією про стан розгляду клопотання за скаргою стосовно визначення підсудності головою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відповідно до п.2 ч.1 ст.16-2 КПК України.

Потерпілий:

Ільченко С.С.
6 грудня 2010р.