Цена 1 часа рабочей силы, как правило снижается.

Материал из m-17.info

Текущая версия на 13:51, 21 сентября 2010

/ ПРАВО / ПЕРЕЧЕНЬ ПЕНИТЕНЦИАРНЫХ УЧРЕЖДЕНИЙ УКРАИНЫ /

Сімферопольська виправна колонія (№102)

95000 м. Сімферополь, пров. Елеваторний, 4, тел. (065) 348-44-52

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ у Постанові від 31 серпня 2000 р. N 1367 звільнив від сплати податку за землю до бюджету за 2000 рік. Розмір земельної ділянки - 4.32 гектарів.

На території Сімферопольської виправної колонії управління ДДУПВП виправно-трудова колонія існувала з 1936 р.

Під час окупації Криму німецько-фашистськими загарбниками на цьому місці розташувались авіаційні ремонтно-механічні майстер­ні. Після визволення Криму населення за наказом І. В. Сталіна № 50 у м. Краснодарі утворено резерв МВС кількістю 168 чоловік, до складу якого входила опергрупа кількістю 40 чоловік по розшуку осуджених, яка 14 квітня 1944 р. за наказом МВС СРСР була переведена до Криму. Вже 16 квітня 1944 р. командиром опергрупи В. П. Івановим був вбитий перший кілок під дротяну огорожу післявоєнної колонії.

19 квітня 1944 р. до Криму перевозиться майно штабу МВС, який розташувався в м. Сімферополі на вул. Пушкіна, а управляння МВС - на вул. Гоголя.

З перших днів існування ВТК у післявоєнний період ув'язнені зай­малися будівництвом і облаштуванням житлових, виробничих та ін­ших об'єктів, які забезпечували життєдіяльність колонії. Обнесена ко­лючим дротом територія колонії розділялася на жилу зону, робочу та пересильний пункт, який проіснував до 1954 р.

Ув'язнені пересильного пункту працювали виключно на території колонії, займаючись будівництвом бараків, виготовленням колибу. Інші ув'язнені виводилися на роботу на плодово-овочевий комбінат, на будівництво залізничної гілки "Анатра", дві бригади працювали у взуттєвих майстернях, інші займалися деревообробкою, а також на будівництві та облаштуванні території. У1947 р. дротяна огорожа була замінена на дерев'яну, а через рік - на глинобитну. Після втечі двох ув'язнених у 1949 р. будується кам'яна огорожа заввишки 2,5 метрів.

З 1944 р. по 1949 р. встановився кордон території колонії довжи­ною по периметру 1080 м.

Після будівництва колонії починається будівництво житла барач­ного типу для тимчасового розміщення співробітників.

У 1957 р. у виробничій зоні колонії побудований штрафний ізоля­тор. З березня місяця 1959 р. ВТК стає колонією загального режиму.

До березня 1960 р. визначився особовий склад ВТК кількістю 131 чоловік. При ліміті наповнення 800 чоловіку колонії утримувалося 388 чоловік.

Кам'яна огорожа, що відгороджувала колонію, стає заввишки 3 мет­ри. Із внутрішньої сторони по всьому периметру була попереджуваль­на зона шириною у 5 метрів, а з зовнішньої сторони - заборонна сму­га шириною від 5 до 10 метрів, в якій встановлені "Сітка-намет” та три "Блокноти". Контрольно-слідова смуга висипалася із стружки.

На території колонії розташовувалися: двоповерховий адміністра­тивний корпус, 4 корпуси для жилих приміщень колонії. Існувала їдальня, баня з дезкамерою, пральня, санчастина із стаціонаром, про­довольчий та речовий склади, конюшня, свинарник.

Поза колонією працювало 9 розконвойованих засуджених.

Ув'язнені за добросовісне ставлення до роботи та активну учать у суспільному житті переводилися із загального режиму на полегшений. Створена секція суспільного порядку з 45 ув'язнених.

До березня 1965 р. у ВТК працює 123 чоловіки особового складу, начскладу - 23 чоловіки, вільнонайманого складу -100 чоловік, а ліміт наповнення збільшується до 1050 чоловік.

Поряд з деревообробкою, виготовленням сувенірних виробів ут­ворюється ділянка по металообробці.

Автотранспортний парк складається з 16 автомашин, 1 мотоциклу та 1 моторолеру.

До березня 1970 р. чисельність ув'язнених складає 1280 чоловік, при ліміті наповнення 1010 чоловік, які використовуються на власному виробництві, господарській обслузі та на контрагентських об'єктах.

Автопарк зростає до ЗО автомашин, є 2 автокрани (3-х і 10-тонних).

Здано в експлуатацію гуртожиток на 320 чоловік. Почалося будів­ництво інструментального цеху і лазні-пральні для ув'язнених. Побу­дована їдальня для співробітників і закінчується реконструкція їдальні для ув'язнених, йдуть роботи по будівництву "Забора-маски".

До 1975 р. у колонії працювало 327 чоловік особового складу, з них: начскладу - 45 чоловік, вільнонайманих - 282 чоловіки, утримувалося 1532 засуджених при ліміті наповнення 1250 чоловік.

Засуджені використовувалися на власному виробництві, госпобслуговуванні, контрагентських об'єктах. Поступово збільшується обсяг та асортимент продукції, пов'язаної з металообробкою, дерево­обробне виробництво зменшується. Одночасно йде інтенсивне будів­ництво в жилій та виробничій зонах будинків, в які переселяються сім'ї співробітників з будинків барачного типу, а на цьому місці розташо­вується батальйон охорони (зараз полк Національної гвардії України).

Згідно з наказом МВС УРСР № 0139 від 12.09.1938 р. установа перепрофілюється на лікувально-трудовий профілакторій з лімітом напов­нення 1100 чоловік.

Демонтується вся колонійська атрибутика: вишки, колючий дріт, система сигналізації, протиперекидні пристрої та ін. У медичній час­тині оборудуються наркологічний стаціонар, сумісно з соматичним стаціонаром та поліклінікою для примусового лікування спецконтингенту.

Згідно з наказом № 213 від 14.05.1992 р. відкривається колонія су­ворого режиму з лімітом наповнення 510 чоловік. 10 листопада 1992 р. прибуває перший етап засуджених. Заново зводяться інженерно-тех­нічні споруди та інша атрибутика охорони колонії суворого режиму. За­гальна площа закладу складає 105220 м2, у тому числі площа жилої зони - 30600 м2, виробнича зона - 43620 м2, господарська зона - 19300 м2, військове містечко - 11700 м2. Для утримання засуджених існує 5 гур­тожитків, приміщення ДІЗО-ПКТ, їдальня, клуб, банно-пральний комп­лекс, 22 кімнати тривалих побачень, магазин, бібліотека, продоволь­чий та речовий склади, овочесховище.

Медична частина розташована на території жилої зони із соматич­ним стаціонаром, ізолятором та поліклінікою. Спецконтингент задіяний на власному виробництві.

У різні роки установу очолювали: У. Шемєтов, І. П. Дядюшев, М. І. Кобзаренко, А. П. Ільяшенко, В. В. Паньков, В. І. Стегайло, Д. В. Константінов.

На даний час її очолює Начальник Дорошенко Микола Миколайович.