Цена 1 часа рабочей силы, как правило снижается.
Качанівська виправна колонія (№54)
Материал из m-17.info
Vladimir (Обсуждение | вклад) |
Vladimir (Обсуждение | вклад) |
||
| (7 промежуточных версий не показаны.) | |||
| Строка 1: | Строка 1: | ||
| + | <small>/ [[ПРАВО]] / [[ПЕРЕЧЕНЬ ПЕНИТЕНЦИАРНЫХ УЧРЕЖДЕНИЙ УКРАИНЫ]] /</small> | ||
| + | --------- | ||
| + | [[Файл:481667.jpg|right|250px]] | ||
'''Качанівська виправна колонія (№54)''' | '''Качанівська виправна колонія (№54)''' | ||
'''61150 м. Харків, пров. Вишневий, 16, тлф.(057) 252-11-65''' | '''61150 м. Харків, пров. Вишневий, 16, тлф.(057) 252-11-65''' | ||
| + | |||
| + | КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ у Постанові від 31 серпня 2000 р. N 1367 звільнив від сплати податку за землю до бюджету за 2000 рік. Розмір земельної ділянки - 1.25 гектарів. | ||
Начальник исправительной колонии Бараш Євген Юхимович | Начальник исправительной колонии Бараш Євген Юхимович | ||
| - | |||
В 1927 році на территории усадьбы помещика Качанова был организован филиал Харьковского ДПР (дома принудительных работ). В усадьбе были организованы и размещены мастерские по ремонту обуви, открыта кузница по изготовлению сельскохозяйственных орудий труда. | В 1927 році на территории усадьбы помещика Качанова был организован филиал Харьковского ДПР (дома принудительных работ). В усадьбе были организованы и размещены мастерские по ремонту обуви, открыта кузница по изготовлению сельскохозяйственных орудий труда. | ||
| Строка 10: | Строка 14: | ||
С 1941 года, г.Харьков был окупирован немцами, ДПР был эвакуирован на восток. | С 1941 года, г.Харьков был окупирован немцами, ДПР был эвакуирован на восток. | ||
| + | [[Image:Photo_big.jpg|link=http://m17.slovensk.su/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%87%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%8F_(%E2%84%9654)|right]] | ||
Після звільнення міста від німецьких військ наказом МВС Української РСР від жовтня 1943 року було оголошено про організацію промислової колонії на території колишньої садиби поміщика Качанова. Сумну картину мала територія колонії: напівзруйновані будівлі, які були непридатні для життя, усюди запустіння. Колектив колонії власними силами узявся за відбудову будівель майбутньої колонії. Завдяки цьому перший етап засуджених був прийнятий у лютому 1944 року. У кінці 1948 року колонія була реорганізована на колонію для підлітків. Це внесло корінні зміни в життя колективу. Віднині головним завданням усього колективу стало перевиховання підлітків, їх навчання в школі, придбання промислової кваліфікації. У 1957 році колонія реорганізована в жіночу трудову колонію, де знаходились жінки з дітьми. Пізніше, у зв’язку з реорганізацією колонії у виправно-виховну установу, жінки з дітьми були переведені до Одеси. На рубежі 70-80 років колонія перетворилася у будівельний майданчик, велилися будівельні роботи, розгорталося виробництво. В результаті будується гордість колонії – “швейна фабрика”. На теперішній час Качанівська виправна колонія № 54 – це кримінально-виконавча установа мінімального рівня безпеки з загальними умовами для тримання жінок, вперше засуджених до позбавлення волі на певний строк, на її території розташований та функціонує сектор середнього рівня безпеки для тримання жінок, засуджених до довічного позбавлення волі. | Після звільнення міста від німецьких військ наказом МВС Української РСР від жовтня 1943 року було оголошено про організацію промислової колонії на території колишньої садиби поміщика Качанова. Сумну картину мала територія колонії: напівзруйновані будівлі, які були непридатні для життя, усюди запустіння. Колектив колонії власними силами узявся за відбудову будівель майбутньої колонії. Завдяки цьому перший етап засуджених був прийнятий у лютому 1944 року. У кінці 1948 року колонія була реорганізована на колонію для підлітків. Це внесло корінні зміни в життя колективу. Віднині головним завданням усього колективу стало перевиховання підлітків, їх навчання в школі, придбання промислової кваліфікації. У 1957 році колонія реорганізована в жіночу трудову колонію, де знаходились жінки з дітьми. Пізніше, у зв’язку з реорганізацією колонії у виправно-виховну установу, жінки з дітьми були переведені до Одеси. На рубежі 70-80 років колонія перетворилася у будівельний майданчик, велилися будівельні роботи, розгорталося виробництво. В результаті будується гордість колонії – “швейна фабрика”. На теперішній час Качанівська виправна колонія № 54 – це кримінально-виконавча установа мінімального рівня безпеки з загальними умовами для тримання жінок, вперше засуджених до позбавлення волі на певний строк, на її території розташований та функціонує сектор середнього рівня безпеки для тримання жінок, засуджених до довічного позбавлення волі. | ||
| Строка 15: | Строка 20: | ||
Единственное в Украине место где в специальном здании сидят женщины, приговоренные к пожизненному заключению - 14 чел. на 2009г. | Единственное в Украине место где в специальном здании сидят женщины, приговоренные к пожизненному заключению - 14 чел. на 2009г. | ||
| + | |||
| + | * [[Качанівський навчальний центр № 54]] | ||
== Доп.информация== | == Доп.информация== | ||
* [http://www.objectiv.tv/150907/6350.html Статья] | * [http://www.objectiv.tv/150907/6350.html Статья] | ||
| + | * http://obozrevatel.com/politics/timoshenko-zhdut-v-harkovskoj-tyurme.htm | ||
Текущая версия на 04:23, 27 октября 2011
/ ПРАВО / ПЕРЕЧЕНЬ ПЕНИТЕНЦИАРНЫХ УЧРЕЖДЕНИЙ УКРАИНЫ /
Качанівська виправна колонія (№54)
61150 м. Харків, пров. Вишневий, 16, тлф.(057) 252-11-65
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ у Постанові від 31 серпня 2000 р. N 1367 звільнив від сплати податку за землю до бюджету за 2000 рік. Розмір земельної ділянки - 1.25 гектарів.
Начальник исправительной колонии Бараш Євген Юхимович
В 1927 році на территории усадьбы помещика Качанова был организован филиал Харьковского ДПР (дома принудительных работ). В усадьбе были организованы и размещены мастерские по ремонту обуви, открыта кузница по изготовлению сельскохозяйственных орудий труда.
С 1941 года, г.Харьков был окупирован немцами, ДПР был эвакуирован на восток.
Після звільнення міста від німецьких військ наказом МВС Української РСР від жовтня 1943 року було оголошено про організацію промислової колонії на території колишньої садиби поміщика Качанова. Сумну картину мала територія колонії: напівзруйновані будівлі, які були непридатні для життя, усюди запустіння. Колектив колонії власними силами узявся за відбудову будівель майбутньої колонії. Завдяки цьому перший етап засуджених був прийнятий у лютому 1944 року. У кінці 1948 року колонія була реорганізована на колонію для підлітків. Це внесло корінні зміни в життя колективу. Віднині головним завданням усього колективу стало перевиховання підлітків, їх навчання в школі, придбання промислової кваліфікації. У 1957 році колонія реорганізована в жіночу трудову колонію, де знаходились жінки з дітьми. Пізніше, у зв’язку з реорганізацією колонії у виправно-виховну установу, жінки з дітьми були переведені до Одеси. На рубежі 70-80 років колонія перетворилася у будівельний майданчик, велилися будівельні роботи, розгорталося виробництво. В результаті будується гордість колонії – “швейна фабрика”. На теперішній час Качанівська виправна колонія № 54 – це кримінально-виконавча установа мінімального рівня безпеки з загальними умовами для тримання жінок, вперше засуджених до позбавлення волі на певний строк, на її території розташований та функціонує сектор середнього рівня безпеки для тримання жінок, засуджених до довічного позбавлення волі.
На 2009 год общая численность осужденных - 900 чел.
Единственное в Украине место где в специальном здании сидят женщины, приговоренные к пожизненному заключению - 14 чел. на 2009г.
